Поки Українська Прем’єр-ліга відпочиває через ігри національних збірних, першому футбольному дивізіону української першості нічого не заважає проводити календарні ігри чемпіонату. Ось і цього вік-енду відбувся черговий, 15-й тур, у Першій лізі. Один із восьми матчів ліги не міг не прикувати нашої уваги: йдеться про поєдинок двох претендентів на підвищення у класі – "Львова" та "Олександрії".

Гра відбувалась у славному напівселі-напівмісті Добромилі, родом з якого президент львівського футбольного клубу Юрій Кіндзерський. Нічого не скажеш, пан Юрій справжній патріот свого бойківського краю, оскільки подарував великий футбол рідній домівці, однак потрібно також врахувати деякі інші речі. По-перше, зі Львова у Добромиль добиратись близько 120 км; по-друге, дорога на Старосамбірщину далеко не найкраща. Тому команда суперника, що прибуває сюди, може перебувати справді у не найкращому фізичному стані. Плюс, дається взнаки карпатська місцевість: "Лафорт-Арена" (саме так тепер називається відомий у минулому стадіон "Княжа Арена") розташована просто посеред гір. Тож приїжджі вболівальники, як і гравці команди гостей, мають змогу розглянути усе багатство навколишньої краси. А з іншого боку, адаптація для багатьох командіз Східної України проходить тут не так безболісно. Добромиль знаходиться фактично на кордоні із Польщею. Вже повертаючись із матчу, частенько можна зустріти колони машин із польськими номерними знаками, котрі везуть різне добро до нашої держави. Цього разу, наприклад, ми зустріли поляка, який віз до Львова установки до білбордів…

"Львів" насправді веде серйозну боротьбу за повернення до рідного дому. Адже у 2007-му році "синьо-золоті" залишились без можливості проводити ігри у своєму місті. Ситуація склалась так, що довелось президентові клубу будувати футбольну арену на своїй малій батьківщині. Звісно, можна було б спробувати звести стадіон десь поближче до столиці Галичини, але приймати рішення потрібно було швидко і вибір впав на прикордонний Добромиль. Саме звідси футбольний клуб "Львів" розпочав нову сторінку у своїй історії, здобувши путівку в елітний дивізон, назавжди вписавши своє ім’я золотими буквами на синьому тлі в історію Української Прем’єр-ліги. Тепер усі очікують зведення нового стадіону, що будуть у Львові до Євро-2012: саме там повинні проводити у майбутньому матчі "городяни".

На початку ігор "Львова" в Добромилі матчі відвувала в основному старосамбірська публіка. Говорять, колись вболівальники приходили на футбол, немов на театр. Хоча, після того, як тут побувала Прем’єр-ліга, вболівальницька культура цілком змінилась. Немалий відсоток ігор команди з Міста Лева відвідують саме львів’яни. Зокрема, йдеться про фанатський сектор. Добираються за "тридев’ять земель" хлопці та дівчата по-різному: крім автобусу, який для палких вболівальників виділяє клуб, фанати також використовуються інші транспортні засоби: електрички, маршрутки, приватні спринтери, власні авто. Зрозуміло, що непросто їздити на кожен домашній матч за 120-ть кілометрів, але такі реалії і всі терплять до кращих часів, які от-от мають настати.

Роздягальні, прес-центр та інші адміністративні "будівлі" стадіону – це вагончики. На словах це може здатись примітивним, але на ділі досить ефективно та дієво, як для Добромиля.

Саме містечко доволі старовинне. Перша згадка про Добромиль датується 1374-м роком. Туристам є на що тут поглянути. Проте, історія цього населеного пункту – тема для цілого окремого блогу. Головною подією вечора був футбол.

Перед самим спектаклем глядачі "розігріваються" на дерев’яних столах з лавочками, де споживають різні продукти, куплені у так званих "хатках". Сама арена "захована" у парку. Атмосфера тут завжди якась особлива, по-своєму привітна і що найголовніше – футбольна!